ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКІ СТРУКТУРИ РІВНИННОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. Географи й ландшафтознавці приділяють достатньо уваги природничо-географічному районуванню. Однак ці районування, здебільшого, мало враховують антропогенний чинник, що приводить до неповного висвітлення реального стану виділених природних структур. Мета – на прикладі рівнинної частини України обґрунтувати наявність сучасних природно-господарських структур для їх подальшого раціонального використання.

Методи. Для вирішення поставленої мети використано концепцію взаємодії природи й суспільства, вчення про антропогенні ландшафти та відповідні їм принципи історизму, адаптивності й комплексності, а також методи аналізу й синтезу та ГІС-технологій.

Результати. Здійснено термінологічний аналіз застарілої назви «природна зона», співвідношення меж минулих природних смуг і сучасних природно-господарських структур рівнинної частини України. Виокремлено й обґрунтовано три природно-господарські структури – лісолучнопасовищну, лісопольову й польову, розглянуто питання, які можуть виникнути при виділенні їхніх меж, особливо між лісопольовою та польовою природно-господарськими структурами. На відповідних картосхемах показано їхні сучасні межі й зазначено, що площі, наповнення й межі можуть зазнавати змін у процесі подальшого господарського використання.

Висновки. На початку ХХІ ст. і в подальшому головною природно-господарською структурою рівнинної частини України є і залишиться лісопольова. Її кращому пізнанню, особливо сучасного стану та напрямам раціонального використання наявних природних ресурсів у майбутньому, географам-природничникам і ландшафтознавцям України необхідно приділяти значно більше уваги. У лісопольовій природно-господарській структурі буде зосереджений основний економічний потенціал країни.