ФІЗИЧНА ДОСТУПНІСТЬ ПІШОХІДНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ: МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Анотація

Вступ. Пішохідний рух є базовим режимом мобільності, який доступний усім. Однак не вся пішохідна інфраструктура є фізично доступною для всіх категорій користувачів. Передусім це стосується маломобільних груп населення – людей з інвалідністю або тимчасовою втратою мобільності, людей літнього віку, вагітних жінок, батьків з дитячими візочками тощо. У процесі воєнних дій російсько-української війни збільшується кількість людей з інвалідністю серед військових і цивільних осіб, які мають право на повноцінне використання міського простору. При цьому є неможливим використання застарілих радянських та автомобілецентричних пострадянських підходів до планування і проєктування вулиць. Одним із нагальних завдань для міст і громад України в розвитку пішохідної інфраструктури є забезпечення належного та приведеного до сучасних нормативних документів облаштування пішохідних переходів. Виконання в таких місцях межі між проїзною частиною та пішохідним тротуаром в одному рівні, а також влаштування засобів заспокоєння руху є нормою для європейських міст. Над цим же активно працюють українські міста протягом останніх років.

Методи. Методологію вивчення фізичної доступності пішохідної інфраструктури розроблено на основі актуальної нормативно-правової бази України, включаючи адаптацію міжнародних стандартів ISO в цій сфері. Крім цього, враховано теоретичні дослідження українських вчених, а також досвід провідних міст розвинених держав та України.

Результати. Кейсом відповідно до авторської методології стало дослідження наземних пішохідних переходів у центральній частині міста Києва в межах частин Шевченківського, Печерського, Голосіївського та Подільського адміністративних районів. Збір та обробка даних були проведені у лютому – березні та актуалізовані в липні 2024 р. Результати дослідження допомогли виявити, що лише 25 % досліджених підходів до пішохідних переходів повністю відповідають стандартам доступності, причому найвищий показник доступності продемонстрував Шевченківський район (32 %). Натомість 48 % підходів узагалі не відповідають стандартам, а 27 % були визначені як частково доступні.

Висновки. Дослідження пішохідних переходів центральної частини Києва виявило значну кількість недоліків у контексті доступності. Лише п'ята частина пішохідних переходів відповідають державним будівельним нормам і національним стандартам, що підкреслює суттєву проблему доступності міського середовища для маломобільних груп населення. Ремонтні роботи, які мали на меті покращити ситуацію, часто не забезпечують належної якості щодо забезпечення безбар'єрного середовища, придатного для щоденного користування. Виявлено, що більшість доступних переходів з'явилася під час капітальних ремонтів, проте якість робіт не завжди є високою і послідовною. Це створює небезпеку для пішоходів і погіршує загальну доступність міського простору.